Другий Бахмут: чому росіяни не взяли і не візьмуть Авдіївку

Російські окупаційні війська після довгого затишшя активізувалися на східному фронті, зокрема, почали штурмувати Авдіївку. Про причину невдач окупантів та багаторічну українську оборону — у сьогоднішньому матеріалі.

Штурм Авдіївки – чого досягли росіяни

Однією із найгарячіших точок на театрі воєнних дій станом на сьогодні є місто Авдіївка у Донецькій області. Тут російські окупанти кинули великі сили, спробувавши дуже швидко, потужним штурмом взяти Авдіївку.

Але поки що йдеться максимум про якісь невеличкі тактичні успіхи, наприклад, в районі терикона. Хоча самі окупанти визнали, що цей стратегічно важливий об’єкт в районі Авдіївки захопити їм не вдалося. Як не вдалося і виконати головне завдання — захоплення міста та українських оборонних укріплень на Авдіївському коксохімічному заводі.

При цьому росіяни кинули на цей напрямок великі сили. Як зазначив військовий експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, окупанти оперують на авдіївському напрямку щонайменше трьома батальйонами, використовують десятки одиниць бронетехніки, авіацію тощо. Але особливих успіхів не мають. В чому ж причина таких невдач "другої армії світу"?

Фортеця Авдіївка

По-перше, сама по собі Авдіївка — це дуже складний для агресора плацдарм. Росіяни після невдалого початку штурму почали порівнювати це місто із іншим населеним пунктом Донецької області, Бахмутом — але Авдївка стане для окупантів значно проблемнішою ділянкою фронту.

Причина цього проста. Авдіївка, на відміну від Бахмута, була прифронтовим містом ще з 2014 року. Тобто усі ці вісім років, коли, як стверджувала брехлива російська пропаганда, Збройні сили України обстрілювали Донецьк — ЗСУ займалися якраз протилежним. Вони будували укріплення.

Особливо укріпленим районом вважається територія Авдіївського коксохімічного заводу. Авдіївський коксохім можна порівняти із "Азовсталлю", але порівняння буде не на користь маріупольського гіганта — саме через те, що тут, в Авдіївці, готувалися до наступу росіян увесь цей час. І цю підготовку визнають навіть росіяни, які говорять про те, що українські укріплення тут в прямому і переносному смислі — бетон.

У Бахмуті ситуація була простіша для російських окупантів. Але навіть в тих умовах вони витрачали купу часу, людей і техніки, аби досягти хоч якогось успіху. В Авдіївці для росіян усе тільки погіршується. Тому сподівання на швидкий успіх завдяки масованому штурму — були, м’яко кажучи, безпідставними.

М’ясна тактика окупантів

По-друге, росіяни за півтора року війни, після Вугледара і Бахмута, після тієї ж Авдіївки — не зробили ніяких серйозних висновків. Або у них уже немає інших ресурсів (крім живої сили, яку ще є де мобілізувати) для того, аби ці висновки зробити — і змінити свою тактику.

Поки що ж вона дуже нагадує одночасно і вугледарські "м’ясні штурми", і жуковську тактику радянської армії часів Другої світової війни. Мобілізовані, слабко підготовлені російські війська масовано атакують позиції Сил оборони України, зазнають серйозних втрат, відходять, переформатуються і поповнюють новим "м’ясом". А потім все повторюється знову і знову.

Як вже було сказано, "успішність" подібних спроб російські війська відчули на собі ще минулого року, під Вугледаром. Але і досі продовжують використовувати саме такий підхід до організації наступальних дій. Із таким же невтішним результатом.

Незадоволені росіяни — і Путін

На цю тактику уже почали нарікати самі росіяни. Цей формат наступу навіть отримав спеціальну назву — "мурадовщина", на честь генерала Рустама Мурадова, який саме таким чином фактично стер об українські укріплення війська, підготовлені для штурму Вугледара.

Але Авдіївку окупанти продовжать штурмувати і надалі. Бо на цьому населеному пункті Донецької області зав’язані багато різних причин. Це і військово-логістичні моменти — бо Авдіївка розташована дуже близько до Донецька, з її території можна тримати під вогневим контролем не тільки сам обласний центр, а і трасу на Горлівку. До речі, днями саме на трасі Ясинувата-Горлівка був підірваний міст, після чого окупанти отримали серйозні логістично-транспортні проблеми. А можливість точних ударів Сил оборони України навіть по дальніх об’єктах, не кажучи вже про такі близькі та зручні — ЗСУ продемонстрували у ніч з 16 на 17 жовтня атаками на аеродроми в Бердянську та Луганську.

Впливає на рішення російського військового командування і політичний фактор. Володимир Путін у свій час наказав захопити усю територію так званих "ДНР" та "ЛНР". Цей наказ був відданий ще минулоріч, але з того часу окупанти майже не просунулися — принаймні, ідея захоплення 100% території Донецької області досі виглядає фантастикою. І одним із найпроблемніших місць є саме Авдіївка.

Тож штурми цього міста-фортеці продовжаться і надалі. І, скоріш за все, з аналогічним вугледарському підсумком. Авдіївка, про яку самі окупанти уже говорять, як про другий Бахмут, насправді має усі шанси стати для них значно серйознішою проблемою. Із значно більшими втратами.