Бюджет війни — що живить кошторис Росії і як знищити її економіку

Російська Федерація продовжує витрачати величезні гроші на повномасштабну війну в Україні. Про те, скільки країна-агресор заробляє на викопному паливі, коли вона зупиниться і чим саме її можна зупинити — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Рекордний бюджет війни

Російська Федерація продовжує вести повномасштабну війну на території України, фактично перевівши власну економіку на воєнні рейки. Принаймні, федеральний бюджет країни-агресора на 2024 рік не можна назвати інакше, як "бюджетом війни".

Згідно із документами, на війну — сором’язливо названу в кошторисі РФ — у поточному році Кремль готовий виділити 10,8 трильйона рублів. (Для порівняння — на соціальну сферу режим Володимира Путіна готовий витрачати лише 7,7 трлн. Що це, як не бюджет часів війни?)

Ця сума становить 29,4% усіх запланованих витрат. Отже, майже третина усього бюджету буде витрачатися на продовження безглуздої бійні в Україні, бійні, яка російському диктатору уже не принесе жодного стратегічного успіху. Для порівняння – у бюджеті Російської імперії на 1914 рік воєнні витрати, коли країна вгрузла у світову війну (а не воювала з одним маленьким сусідом), становили 44% від загального обсягу видатків.

Як бачимо, акцент на війну є цілком співставним. Російська влада уже не криється і особливо не ховається за вивіску "спеціальна військова операція" — бо зрозуміло, що жодна спецоперація не може коштувати третини федерального бюджету. За рахунок же чого Путін має можливість продовжувати війну – і як його зупинити?

Нафта і газ, по якій б’ють ЗСУ

Звісна річ, головним фактором наповнення державного кошторису РФ є продаж викопного палива — перш за все нафти і газу. І тут Російська Федерація, на жаль, продовжує заробляти на своїй нафтогазовій промисловості — причому заробляти не тільки в Китаї чи Індії.

За два роки повномасштабної війни країна-агресор експортувала на міжнародні ринки нафти та нафтопродуктів, газу, кам’яного вугілля на загальну суму 550 мільярдів доларів США. Такі заробітки дозволяють Володимиру Путіну фінансувати як військово-промисловий комплекс, так і власне окупаційний контингент.

Україна на межі 2023-24-го років зрозуміла, що навіть ті безпрецедентні санкції Заходу, які були запроваджені колективним Заходом, не повністю перекривають нафтогазові канали наповнення російського бюджеті — і почала завдавати ударів по об’єктах переробки та транспортування нафти. І це, —  зазначив експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, — серйозно вплинуло на ключову російську галузь.

За останній місяць рівень експорту Російською Федерацією нафти, мазуту та інших нафтопродуктів упав аж на 23%. Тож, наголосив Снєгирьов, така тактика Збройних сил України є однозначно правильною та вигідною, бо вона зменшуватиме доходи країни-агресора — чого режим Володимира Путіна боїться більше, ніж людських втрат на фронті. Бо мобілізаційний ресурс Росії є досить великим — особливо порівняно із українським, а от фінансові можливості після лютого 2022-го (що б не розповідав на своїх пресконференціях та прямих лініях Путін) зменшилися. І продовжують зменшуватися.

SWIFT та статус країни-терориста

Втім, попри це, Росія продовжує через сірі схеми купувати мікросхеми для виготовлення балістичних та крилатих ракет на Заході, у США та країнах Євросоюзу. І це також є серйозною проблемою, бо такого продукту, який неможливо виготовити не тільки в Росії, і в Китаї, режим Путіна придбав на 1 мільярд доларів.

Через це, упевнений Дмитро Снєгирьов, російську войовничість можна заглушити кількома дієвими заходами. По-перше, повним відключенням російської банківської системи від міжнародної платіжної системи SWIFT. Втім, цей крок є дуже складним для колективного Заходу, бо Росія так чи інакше є інтегрованою у світову економіку — тож повне відключення її банків від SWIFT може вдарити і по цивілізованому світу.

Складним для ухвалення є й інше рішення, яке, на думку Снєгирьова, може зупинити Росію — це визнання її країною-терористом. Таке визнання має на меті не тільки символічне значення, бо таке визначення для Російської Федерації обернеться санкціями уже зовсім іншого рівня, ніж є зараз.

Ну і, звісно, українські удари по об’єктах нафтогазової промисловості, завдяки якій країна-агресор продовжує вести повномасштабну війну, виготовляти ракети і купувати дрони у Ірану. Тож Заходу та Україні варто натиснути на путінський режим, аби змусити його відмовитися від безглуздого продовження війни.